Інформаційний лист кабінету “Клініка дружня до молоді” консультативно-діагностичної поліклініки (для дорослих та дітей) КНП ОМР “Охтирська ЦРЛ”
“Не впізнаю свою дитину: агресивна. Знервована, залякана, вередує, погано спить, скаржиться на головний біль, болі в животі. Зовсім зіпсувався характер”, – скаржиться багато батьків школярів. Причина такого перетворення — посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Таке порушення психічного здоров‘я виникає у людей внаслідок впливу однієї або більше травмуючих подій. Потенційно травмуючими подіями є фізичне або сексуальне насильство, стихійні лиха, жахіття війни та нещасні випадки.
Симптоми ПТСР з‘являються не одразу після жахливої події, а через певний час, – як правило, повинно пройти 3-6 місяців. Перебіг ПТСР визначається як гострий, коли симптоми зберігаються упродовж менше 3 місяців і хронічний -3 і більше місяців.
Через відтерміновану симптоматику батьки часто можуть не пов‘язувати зміни в поведінці дитини з пережитими кілька місяців тому подіями, а вважають це погіршенням характеру, ознаками вікових криз. Симптоматика ПТСР у різних вікових групах має свої особливості. Приблизно у 10-15% дітей, котрі зазнали впливу травмуючих подій, будуть спостерігатися тривожні симптоми. Для учнів молодших класів притаманні проблеми зі сном, жахливі сновидіння, байдужість до навчання, страх перед майбутнім, невпевненість в собі, замкнутість, головний біль, проблеми з пам‘яттю, болі в животі. У дітей середнього та старшого шкільного віку можуть бути спалахи агресії, тотальна недовіра, заниження самооцінки, безсоння, дратливість, апатія, складнощі з концентрацією уваги і — що особливо небезпечно — суїцидальні думки, вживання алкоголю, наркотиків, куріння. Діти втрачають інтерес до навчання, тривожність може проявлятися у реальному болю, ломоті в спині, спазмах у шлунку, головному болю.
Школярі мають найчастіше такі соматичні проблеми як втомлюваність, сонливість, загострення хронічних хвороб, втрата апетиту, болі в животі, нудоту, блювоту, розлади у роботі серця. З поведінкових проявів превалюють розлади сну, впертість, регресивні форми поведінки, гіперактивність, плаксивість, замкнутість, посилене прагнення до контакту з дорослими або навпаки, нав‘язливі ігри з негативними сюжетами. З емоційних проявів: загострення страхів, тривожні стани, схильність до бурхливого прояву емоцій або збіднення їх. Когнітивні прояви: погіршення пам‘яті, уваги, збіднення мовлення тощо.
Незалежно від віку для всіх, у кого розвинувся ПТСР, будуть повторювані небажані згадування про подію так, як наче вона відбувається тут і зараз, що супроводжується інтенсивним страхом, жахом або навпаки — будуть симптоми уникнення думок, спогадів, діяльності або ситуацій, що нагадують про подію. Також можуть бути і симптоми, що пов‘язані з відчуттям посиленої загрози ( часто називають “симптомами гіперзбудження”). Це надмірне занепокоєння та пильність до загрози або сильна реакція на неочікувані раптові рухи чи гучний шум (дитина реагує здриганням на найменші подразники). Діти відчувають труднощі у повсякденному функціюванні.
Прояви ПТСР можуть зберігатися протягом тривалого часу. А втім, психіка дітей та підлітків має величезні резерви для відновлення і саморегуляції. Завдяки підтримці рідних та (за потреби) фахової психологічної підтримки дитина повертає свій психічний потенціал. Якщо ж дорослі не зважають на скарги дитини, це може призвести до посилення всіх наявних симптомів, залежності від алкоголю, наркотиків, втрати сім‘ї, друзів, до серцевого нападу, суїциду.
Допомогти дитині впоратися з ПТСР — обов‘язок батьків. Треба забезпечити її безпечним середовищем, базовими потребами: раціональне харчування, достатньою фізичною активністю, повноцінним сном, обмеженням доступу до негативних новин. Батьки повинні постійно спілкуватися з дитиною, говорити про свою любов до неї, а також не змушувати вести розмови про свій травматичний досвід. Як можна більше часу проводьте з дитиною, робіть буденні речі разом! Навчіться самі і навчить дітей дихальним вправам, котрі знімають напруження, ознайомтеся з доступною інформацією про ПТСР. Наберіться терпіння. Не можна зупиняти дитину, коли вона насмілиться говорити про травматичну подію.
Якщо проблеми зостаються, зверніться до психолога в школі або дитячого психіатра, котрий веде прийом в консультативно-діагностичної поліклініці (для дорослих та дітей) КНП ОМР “Охтирська ЦРЛ”.
Зараз в Україні працюють безоплатні сервіси психологічної допомоги та гарячі лінії:
– лінія Національної психологічної асоціації — 0800100102;
– Національна гаряча лінія для дітей і молоді — 0800500225 (та 116111 з мобільного);
– лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції — 0800211444.
Ганна Мучник,
Зав.кабінетом “Клініка дружня до молоді”
КНП ОМР “Охтирська ЦРЛ”
Прокоментуйте першими