Інформаційний лист до Дня всіх закоханих, який святкують 14 лютого
“Тяжіння розуму — це повага, тяжіння душ — це дружба, тяжіння тіл — це жага. Все разом — кохання”. Так говорив ще стародавній мудрець. Тільки статевий потяг — це тваринний інстинкт. І він, і “тяжіння тіл”, як складова кохання, загрожують зараженням інфекціями, котрі передаються статевим шляхом (ІПСШ). Їхньою причиною можуть стати більш ніж 20 збудників.
Хвороби, котрі передаються статевим шляхом, поділяються на класичні венеричні — назва від імені богині любові — Венери: сифіліс, гонорея, а також екзотичний м’який шанкр.
Інфекції з переважним ураженням статевих органів:
- хламідіаз,
- трихомоніаз,
- мікоплазмоз,
- генітальний герпес,
- інфекції з переважним ураженням інших органів (СНІД, гепатит В і C).
Найпоширенішими ІПСШ є трихомоніаз, хламідіоз, сифіліс і гонорея.
З історичного досвіду відомо, що збільшення захворюваності на ІПСШ пов’язано з війнами, економічними і суспільними кризами. І хоча наші дерматологи КНП ОМР “Охтирська ЦРЛ” виявили за 2022 рік лише 1 випадок сифілісу і 1 — гонореї, розмова піде саме по ці хвороби.
Як і в Україні, так і в Охтирці, офіційні статистичні данні не відображають повною мірою реальний стан захворюваності на ІПСШ.
Головна ознака гонореї — уретрит — болючі сечовипускання і гнійні виділення з уретри. Маємо Google, доступ до антибіотиків, і більшість постраждалих проблему може частково вирішити без лікаря або погіршити — перевести хворобу в хронічну форму з серйозними наслідками.
Сифіліс довготривало дуже не дошкуляє хворому. На висипки, нездужання дехто не звертає великої уваги — через роки хвороба переходить в третинну форму: уражається нервова система — людина не може себе навіть обслуговувати. Якщо мікроби руйнують скелет обличчя, “провалюється” ніс, людина спотворюється. Реєстрація сифілісу за різними оцінками здійснюється всього на 10-40% реальної кількості.
Сифіліс був відомий людству давно. Вважають, що збудник — бліду трепонему завезли в Європу з Америки моряки Колумба. Ще 100 років тому у 1925 році в Україні 6% загальної смертності міського населення спричиняв саме сифіліс. На початку 40 років минулого століття в Україні реєструвалося більше 3000 випадків уродженого сифілісу — це все діти — інваліди.
Після Вітчизняної війни 1941-1945 років офіційно зареєстровано більше 68000 хворих на сифіліс. Завдяки наказу МОЗ від 1963 року про обов’язковість обстеження на сифіліс хворих в соматичних стаціонарах і амбулаторних пацієнтів стало можливим вчасно діагностувати і лікувати хворобу у багатьох.
На сьогодні вимоги цього наказу нехтуються особливо стосовно амбулаторних хворих.
В 1998 році на Охтирщині стався спалах сифілісу. Тоді реєстрували до 100 випадків на рік. Серед пацієнтів були і маленькі діти, яких батьки заразили побутовим шляхом: через спільні рушники, ванну, постіль. В ті роки в венерології практикували диспансерний нагляд, відстеження контактних з хворим осіб, лікування їх. Він не давав хворобі розповсюджуватися.
В 2019 році офіційно в Україні зареєстровано більше 2,5 тисяч хворих на сифіліс, в 2020 році — 1597 випадків. Хворим призначали специфічні аналізи під час лікування в стаціонарах, перед операціями, обстежували декритовані контингенти (педагоги, медичні працівники). На жаль, маємо лише поодинокі випадки, коли люди після того, як перебували в ситуаціях, коли могли заразитися ( мали незахищені статеві контакти , після згвалтування тощо) самі виявляли ініціативу обстежитися на хвороби, що не передаються статевим шляхом.
Нині небезпека більше
Венеричні хвороби в умовах війни можуть бути небезпечною зброєю. У військових документах ΙΙΙ Рейху зустрічалися згадки про те, що використовувалися такі собі “сифіліс — диверсантки” – жінки, котрих завчасно інфікували венеричними хворобами. В ті роки вони лікувалися місяцями і в масових масштабах могли ослабити армію. Окремі жінки вдавалися до цього добровільно через свій патріотичний фанатизм, але були такі, яких примушували погрозами і шантажем.
У наш час маємо випадки сексуального насилля щодо наших жінок, дітей, чоловіків з боку загарбників, незахищені статеві контакти серед військовослужбовців і мирного населення, погіршення доступу до презервативів і медичної допомоги. Все це створює додаткові ризики поширення ІПСШ.
Сифіліс — венерологічне захворювання хронічного типу. Воно вражає всі органи людини. Передається статевим шляхом, побутовим і від вагітної — до дитини. Після інкубаційного періоду (1-13 тижнів) в місці проникнення збудника розвивається твердий шанкр — безболісна виразка чи ерозія. Можуть бути збільшені регіонарні лімфатичні вузли. Не болить, не свербить. Виразка може бути невидною ( в роті, прямій кишці, піхві). Вона через де який час загоюється, через 6-12 тижнів після зараження може піднятися температура, виникнути головний біль, болі в кістках, на шкірі з’являються висипки. Вони можуть зникати, через деякий час знову з’являються, збільшуються лімфатичні вузли, у декого вражаються печінка, серце, нирки, випадає волосся. В латентній стадії симптоми відсутні.
У нелікованих розвивається через роки, навіть десятиріччя пізній сифіліс: на шкірі, у підшкірній клітковині, в кістках, внутрішніх органах з’являються гуми — щільні утворення у формі кульки — переростають у рубці, виразки. Порушення незворотні, руйнується скелет, а ще вражається нервова система, втрачається пам’ять,можливість рухатися…
Профілактика сифілісу, як і низки хвороб, що передаються статевим шляхом, зокрема, ВІЛ, проста: відповідальне ставлення до міжстатевих стосунків, використання презервативів, індивідуальних засобів гігієни ( трихомоніазом, гонореєю, сифілісом можна заразитися через постіль, мочалки, ванни, спільний посуд, спільне куріння кальяну, сигарет тощо…) Зокрема, сифілісом можна заразитися навіть через рукостискання, якщо у хворого на долонях є висипки, або через “невинні” поцілунки.
Головне, треба бути вірними тим, кого кохаєте: нареченому, нареченій, чоловіку, жінці.
Якщо все ж були у вас ситуації, коли могли заразитися, виявили у себе тривожні симптоми: болючі сечовипускання, виділення зі статевих органів, якісь висипки, – не зволікайте, звертайтеся до сімейних лікарів, вони, якщо будуть вважати за доцільне, направлять вас до лікарів — дерматологів.
Своєчасно діагностована ІПСШ — це вилікована хвороба. Не займайтеся самолікуванням! ІПСШ потребують кваліфікованих лікарів і лабораторний контроль на всіх етапах терапії.
Прокоментуйте першими